МОВА МИСТЕЦТВА – АНГЛІЙСЬКА

Дім «Майстер Клас» цієї осені представляє курс щотижневих лекцій з історії британського мистецтва минулого століття під назвою «BritArtХХ». Кожна лекція – це унікальна підбірка матеріалів про напрямки, періоди і творчі об’єднання в пластичних мистецтвах, що представляють не лише Великобританію 20 століття, але і взаємозв’язки з тим чи іншим явищем Європи і Америки. Перша лекція в рамках курсу запланована на 7 листопада, але перед цим ми поговорили з одним із ініціаторів і авторів проекту, художником Олексієм Белюсенком.

– Моя проблема як дослідника сучасного мистецтва в інтернеті – це мова. Коли я знаходжу цікаву для мене і моїх слухачів інформацію, мені приходиться мати справу з іноземними джерелами. В основному це англомовні тексти. Навіть інформацію про, наприклад, угорське мистецтво скоріше знайдеш на англійській, ніж на угорській. Це позитивна сторона глобалізму, коли, не виходячи з дому, ти можеш подивитися виставку в Нью-Йорку, почитати, про що пишуть в Лондоні і зробити свої висновки. І ти раптом починаєш помічати колосальну різницю між цим і тим, що відбувається у нас в сфері культури. Зовнішньо все схоже, виставки там і виставки тут, але в дійсності, ми живемо в трохи іншому культурному часі, ніж Європа. Нічого дивного, ці зміни, відбуваються в суспільстві дуже повільно.

Причин дуже багато, це і культурний геноцид 30-х, і залізна завіса 70-х, і інерційна закостенілість успадкована від Радянського Союзу системи освіти. Тому для нашого глядача сучасне мистецтво не зовсім зрозуміле. Не зрозуміло, «навіщо» і «про що» воно, і як все це пов’язано зі світом, адже ми живемо в іншому культурному контексті. Одна із важливих причин, що заважають нам знаходитися в цьому контексті «тут і зараз», це відсутність знання мови. Для мене це стало основним стимулом самому в свої неповні 57 сісти за парту. І ти починаєш раптом відчувати відтінки сенсів, розуміти причини появи того чи іншого твору, що йому передувало; цей зв’язок часів раптом з’являється з нічого, просто від того, що ти раптом зрозумів, про що написанний текст.

Тони Крэгг. “Без названия”. 2014. Дерево.

– Чи впливає процес вивчення мови на зміст самих лекцій? Чи з’явилося з більшим розумінням мови і більше розуміння якихось конкретних явищ у мистецтві чи творчості?

– У мистецтві 20 століття була британська група, що називалася «Art & Language». Вона оперувала категоріями мови, займаючись концептуальним мистецтвом. З точки зору семіотики природня мова (у цьому випадку – англійська) має багато спільного з мовами візуальних мистецтв. Одним із членів цієї групи був Джозеф Кошут, американський концептуаліст, який, наприклад, ставив на виставці звичайний стілець і поруч вішав великий планшет, з витягом з якоїсь енциклопедії із статею «Стілець», де дуже детально пояснювалося, що таке стілець і т. ін. Так ось, я довгий час вважав термін «Art & Language» просто одним із різновидів концептуальних практик, не підозрюючи, що ця назва належить конкретній групі. 

 Ми нещодавно зі студентами обговорювали фільм «Квадрат». А саме те, що в англійській «квадрат» і «площа» звучать однаково, а в перекладі ми не прочитуємо гру сенсів. Тим паче концептуальне мистецтво ХХ століття пов’язане зі словом, з тлумаченням. 

Фрэнсис Бэкон. “Три штудии для портрета Люсьена Фрейда”. Правая часть триптиха. 1964. Холст, масляная живопись.

– Простий приклад: візьмемо Дюшана, відомий його твір L.H.O.O.Q. Виглядає це як бліда репродукція Мони Лізи з намальованими вусиками і борідкою-еспаньйолкою. Нашому глядачу і читачу ця назва мало про що говорить. І це знову питання мови, точніше двох. Справа в тому, що L.H.O.O.Q. це – каламбур (англійською «pun»), гра слів, що ґрунтується на схожості звучання. Якщо вимовити цю абревіатуру англійською (ел-ейч-о-о-кю) в присутності француза, той почує «Elle a chaud au cul» (буквально – «У неї гаряча дупа») дещо непристойний контекст, який Дюшан вклав у цю назву, натякаючи на статеву неоднозначність«найголовнішого художника у світі» Леонардо да Вінчі. Цей контекст для людей, що не володіють обома мовами, абсолютно губиться. Вони бачать просто зображення Мони Лізи і якийсь вандалізм.

Я сподіваюся, що молодим людям наші лекції допоможуть у їхніх пошуках. Принаймні, закриють лакуни в їхній освіті. Тому я починаю з кінця ХІХ, а не з початку ХХ століття. Основні ідеї, які визначили розвиток мистецтва у ХХ столітті, створило ХІХ століття. Модернізм як такий почався з винаходом фотографії, тобто, з імпресіонізму, а це 1860-ті роки. Британія не виключення, там відбувалися паралельні процеси, просто із затримкою, оскільки була вікторіанська епоха, і життя в них було більш благополучним. Але все йшло паралельно, хоч і з невеликим розривом. Для того, щоб люди розуміли в чому ж саме революційність, наприклад, британського постімпресіонізму, мені потрібно говорити про те, що було перед ним. А це вікторіанський академізм, братство прерафаелітів, інтелектуальний луддизм Рьоскіна і Морріса і, звісно, славнозвісний британський консерватизм.

 На який період розрахований курс?

Арт энд лэнгвидж. “Теперь они могут быть” (Фрагмент работы из 9-ти частей). 1992. Лазерная печать на бумаге.

– Приблизно на рік. Традиційно ми збираємося по вівторках о 19:00. Якщо займатися щотижня, окрім канікул, то в рік вийде близько 30 лекцій, максимум – 35. Я вже прикинув по програмі, що для того, щоб вмістити все необхідне, прийдеться постаратися і дещо стиснути матеріал. Минулорічний досвід показав, що за рік мені вдалося розповісти лише про модернізм, а постмодернізм залишився на наступний рік. Тому ми вирішили відновити курс спочатку, сподіваючись, що аудиторія розшириться і трохи змінить свій склад; будемо йти по накатаній схемі, вдосконалюючи її і оновлюючи матеріал.

– Що вас самого особливо вразило під час підготовки матеріалу?

Я натрапив на неочікуванні факти: два найбільш відомих і цитованих твори мистецтв ХХ століття – «Чорний квадрат» Малевича і «Фонтан» Дюшана – своїм корінням уходять в Англію. Поляк, який народився у Києві, але працював в Росії і француз, який отримав американське громадянство… Ось вам і глобалізм. Усе взаємопов’язане. Тим не менш, британських художників, відомих нашій публіці не так вже й багато: Генрі Мур, Френсіс Бекон, Демієн Хьорст і, мабуть, Ентоні Гормлі. Але, якщо ми згадаємо про поп-арт, то він також народився в Британії. У нашому житті британського виявляється набагато більше, ніж ми собі уявляємо. Мистецтво – це неперервна мережа, що пов’язує людство, для якої немає ні кордонів, ні відстані, ані віз. Про все це можна дізнатися на лекціях цього курсу.

Марк Куинн. Макет для скульптуры “Сирена”. Бронза, 24-каратное сусальное золото.